Про любов
Яка бʼється між камінням й є усюди без кінця.
Обгорілими крильми
Загрібати жар руками
кохатися наче з похмілля
манівцем, поміж дощами
як під дією цвіт зілля
запашне відро черешні
вдих повільними грудьми
обнялися ми сердешні
обгорілими крильми.
Початок без кінця
Кохання розкіш чи отрута
коли лице й душа в бинтах
пройде сто років мов минута
ми як жасмин засохнем в прах
любовний пил впаде на землю
плекаючи нові серця
кохання й біль не відокремлю
це як початок без кінця.
Ми є Бог
З нирок квіти розцвітали
мовчки вранці в час обійм
ми молились, пили каву
в темряві немов злодій
були разом щохвилини
одне серце в нас на двох
в дзеркалі ми дві людини
а в душі ми є сам Бог.
Піддопитні миші
Пропускаю пісок між кігтями
заховавши топаз поміж ребер
душу й тіло міняю місцями
перевʼязаних в любов стебел
шум очей замовкає у тиші
все навкруг орошенно газом
ми як дві піддопитні миші
лежимо на дні клітки, ми разом.
Розбиті балкони
Наших душ розбиті балкони
розлетілись в закохані рани
зацвіли мов троянди бутони
поховавши присмак омани
швидкоплинне, недосконале
закінчилось життя на землі
ми так солодко проживали
серце двох у квітучій петлі.
Спинная грижа
Я люблю тебе ніжко й пекуче
не хвилюйся, тебе я не скривджу
від любові біль неминучий
як від спорту спинная грижа
ми разом не потонемо в морі
насаджаєм дерев у саду.
Ми разом. У радості й в горі.
Назавжди. В раю і в аду.
Секунди дюйми грами
Секунди дюйми грами милі
як поміряти наше кохання
людські душі голі й безсилі
в марній битві на виживання
земним страхом ми оповиті
не побачитись і не обнятись
один одного любим щомиті
та боїмось у цьому зізнатись.
На котячих лапах
У потоці крижанім
врятував мене на краю
одягнув на мене німб
і повів у зграю свою
де квітучії килими
тиша мов на котячих лапах
де немає вини і зими
й міста цього немає на мапах.
Закохаю і зникаю
Мову я тваринну знаю
ураганом лоскочу
трохи болю, десь злякаю
разом будем досхочу
примхи всі твої приймаю
на колінах і з крильми
закохаю і зникаю
так буває між людьми.
З моста
За любов мене не свари
я кохаю тебе як умію
усі квіти земні подари
я тобою живу й не старію
пересмак минучих обійм
закарбовується у вуста
ми завʼяжемо очі собі
і пірнемо обоє з моста.
Шедевр
Що торкає тебе мною
з підземелля і до мальв
квіти виростимо з гною
не любив мене й тримав
одягав в чуже лахміття
мов принцесу без манер
бачимо ми крізь століття
я безглуздий твій шедевр.
Кущик хризантем
Сивий день глибокими очима
роздягає душ наших тіла
земна мить коротка невловима
десь у серці тихо розцвіла
покриваючись рослинним слизом
проти вітру спали під дощем
зрілі душі орошені жарким хмизом
розцвіли у кущик хризантем.
Рожевий сніг
Коли впаде останній сніг
рожевий як солодка вата
ми зникнемо з життя для всіх
це буде доля а не втрата
заглибимось під темні хвилі
станцюємо в саду півоній
нам з неба усі люди милі
в земних обіймах церемоній.
Усюди ти
Руїни земної любові прогнили
ми парою зникли в щілині ялин
мереживно рани людськії зашили
пожили у плоті рослин і тварин
дивилися з неба в безодню сердець
втрачали свідомість бо плакали люди
початком новим буде спільний кінець
достатньо тебе мати поруч усюди.
Між камінням
Ми неба торкнулись руками
коли вітер по стріхам дзвенить
наші душі летіли роками
щоб обійми відчути на мить
із кишень випадало насіння
прикрашаючи землю бузком
проростаючи між камінням
наші душі сплелися вузлом.
Серце що бʼється
Бути поруч до глибших кісток
розстріляти гордість смиренно
оголивши тіла не боявшись пліток
мов в останнє — кохатись скажено
розцвісти і згоріти на видих і вдих
ця земна любов неминучою зветься
колись знайдуть нас у обіймах крихких
поміж двох скелетів є серце, що бʼється.