«Нас вбивають, а ми кохаймося»
Наративна воєнна поезія — де кожен вірш виріс із документованого факту з посиланням на джерело. Я пишу про сучасність, але чомусь виходять архаїзми. Мабуть тому, що хтось підказує.
Моя прабабуся пережила свою війну і тепер вона нашіптує мені про нашу, а я записую. Щоб через 50 років діти знали правду: «Живим свою ракету не почуєш», «Дрон вбив коней», «Мати накрила тілом дитину», «Ми ціль»…
Прабабуся вже знає чим усе закінчується. Я ще ні.
Ми ціль
Закриваємо очі на видих
гудуть над нами крилаті
шумно за вибухом вибух
вилітають двері в кімнаті
мозок рветься від болю
відчуття мов колюча сіль
на підлозі іграшки в крові
ми сьогодні знову їх ціль.
Детальніше
«Ми ціль» — думка, яка пульсує в голові під час кожної атаки. Відчуття, ніби ми в тирі, де ворог влаштував полювання на все живе. Вони підступно вбивають уночі тих, хто спить у своїх ліжках. Іграшки в крові не поетичний образ, а страшний факт, збережений на фотографіях і відео зі зруйнованих українських будинків.
Довідка: Точну кількість постраждалих дітей встановити неможливо через активні бойові дії та тимчасову окупацію частини території України. Посилання на сайт «Діти війни»
Хвилина мовчання
Годинник стоп глибокий вдіх
похилі голови в молитві
на паузі веселка втіх
за всіх хто був і є у битві
хвилина де немає барв
від мала до велика — усі тут
за тих хто бій жорсткий обрав
щоб не вдягли на нас хомут.
Детальніше
Цей вірш — про колективне мовчання, яке об’єднує країну. Образ «хомута» вплетений в історію українського народу як символ кріпацтва. Загальнонаціональна хвилина мовчання. Шанування усіх, завдяки кому Україна продовжує дихати.
Довідка: Щоденно о 9.00 в Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання для вшанування пам’яті загиблих унаслідок збройної агресії рф. Посилання на Указ від 16.03.2022 р.
Евакуація
Потяг пограбованих сердець
в невідомість котить лячно
від задухи всі мов мрець
мружим очі й руки вдячно
стирчать голки в кожній голові
зупиняючи думок ричання
дихаємо, поки ще живі
це мандрівка чи вигнання?
Детальніше
Вірш-спогад про березень 2022 року. Задушливий потяг, що рушає з київського перону. Люди, що годинами сидять на підлозі у проходах, і тиша, яку боїшся порушити. Тоді ніхто не знав відповіді на головні питання: куди ми їдемо, коли доїдемо і чи доїдемо взагалі? Це було фізичне відчуття вигнання з власного життя.
Довідка: За 8 днів від початку масштабного вторгнення росії в Україну «Укрзалізниця» евакуювала понад 1 мільйон громадян з гарячих точок. ‘Наш евакуаційний потяг розстріляли’, — спогади режисерки з Ірпеня. Ольга Гдуля врятувалася з Ірпеня з одним рюкзаком і двома котами після 10 днів перебування під обстрілами. Як і тисячі ірпінців, вона вибиралася з міста через зруйнований Романівський міст, який тепер називають “мостом життя”. Посилання на інтервʼю «Голоси війни»
Блекаут
У пітьмі я побачу тебе і прилину
в час де звʼязані руки й вуста
оповитеє небо в запах бензину
ранені люди в незламних містах
обійми мене дужче замри і не руш
безглузді слова наче спʼяніння
немиті тіла закоханих душ
в час де любов єдине спасіння.
Детальніше
Звук генераторів і запах бензину стали невід’ємною частиною нашого життя. Відключення електрики, води та опалення — це виснажливе випробування, особливо взимку. У цьому вірші я не романтизую блекаут, це спроба втішити, нагадати, що ми є одне в одного. Навіть коли немає змоги помитися чи зігріти дім, головним джерелом світла залишаються наші серця.
Довідка: Внаслідок масованих ракетних атак росії на енергетичну інфраструктуру України, у більшості регіонів запроваджуються тривалі графіки відключень світла. Удари по критичній інфраструктурі України — воєнний злочин, скоєний російськими військовими під час повномасштабного військового вторгнення в Україну, щоб примусити вище українське політичне керівництво піти на переговори з кремлівським режимом на вигідних для останнього умовах. Wikipedia стаття
Мито
У відчаї розхристані тіла
ми шепотом кричим у вихор
коли у ворога душа гнила
то єство марить смаком лиха
підпалимо любов’ю в небі зорі
готові заплатити сріблом мито
не месники не лицарі не хворі
ми хочемо кохати мріяти і жити.
Детальніше
Історія знову ставить нас перед середньовічним вибором: сплатити ворогу «мито» землями та ресурсами — або бути знищеними. Від України вимагають віддати корисні копалини й території за право просто існувати. Але людське життя не може бути розмінною монетою. Цей символічний вірш про те, що українці не месники за покликанням і не шукають чужого. Ми — люди, які понад усе хочуть кохати, мріяти і жити на своїй землі.
Довідка: За даними міжнародних аналітиків, вартість корисних копалин на тимчасово окупованих територіях перевищує 12 трильйонів доларів. Окупація південних регіонів — Херсонщини та Одещини — є стратегічною ціллю агресора, щоб повністю відрізати Україну від моря та її експортних можливостей. Саме ці ресурси та території є тим «митом», яке росія намагається виторгувати в обмін на припинення вбивств. Новини Радіо Свобода
У хмарах танцюю
Коли з рани під дією зливи
розкриває цвітінням бутон
морем виє усе що вразливе
міцно серцем держу телефон
ти мовчиш проте я тебе чую
кілометри між нами це дим
я з тобою у хмарах танцюю
саме так як колись із живим.
Детальніше
‘Він казав, що кохає мене більше за’: історія дружини загиблого військового з Одещини. Я прочитала їхню історію 6 вересня 2025 року і відчула її цим віршем. Море, телефонні повідомлення без відповіді, татуювання з фразою «більше за життя»…
Довідка: Валерія родом із Луганщини, в Одесі вона зустріла своє кохання — Івана. Через три дні після їхнього знайомства розпочалася повномасштабна війна і чоловік пішов до лав ЗСУ. У жовтні 2022 року пара одружилася, але в липні 2025 року Іван загинув. Стаття у Суспільне Одеса
Колективна кава
Скорий звук пронизує тишу
пропонує трагедій намисто
по кутах усі люди як миші
кожен вибух це особисте
обираєм між бігти й чекати
є надія на посмішку зранку
знов вночі ми рахуємо втрати
разом каву пʼємо́ на світанку.
Детальніше
Кава на цій війні стала одним із невідʼємних атрибутів. Вранці після масованих атак ми пʼємо її, стримуючи сонливість та втому. Люди збираються разом допомагати постраждалим сусідам, шукати тварин, які втекли налякані вибухами, гасити пожежі, розгрібати завали зруйнованих будинків. Спільна кава на світанку — це про ще одну пережиту ніч.
Довідка: В ніч на 22 жовтня росія атакувала Київ балістикою та дронами. За даними Повітряних сил ЗСУ, було завдано комбінованого удару по території України із застосуванням ударних БпЛА, ракет повітряного та наземного базування. Загалом радіотехнічними військами Повітряних Сил виявлено та здійснено супровід 405 дронів і 28 ракет. Стаття у Суспільне Київ
Живим, свою ракету не почуєш
Вистояли стіни й ми за ними
обіймались волошково як востаннє
на повторі спазмами нічними
«врятуй Боже» наче заклинання
в коридорі спина до спини
коли душать думки й страх каструєш
є непереборне явище війни
живим — свою ракету не почуєш.
Детальніше
Ще одна ніч у коридорі. У цьому вірші я використовую «волошково» — слово, яке зашите в українському культурному коді. Обійматись волошково означає відчувати спокій, теплий вітер у волоссі та ніжну любов посеред поля квітучих волошок. На жаль, війна змушує нас вивчати інші коди — технічні. Фраза «Живим свою ракету не почуєш» містить жорсткий факт: якщо ти чуєш звук ракети, що пролітає повз, значить сьогодні біда прийде в інший дім.
Довідка: У ніч на 30 жовтня росія атакувала територію України 653 ударними БпЛА різного типу та 52 ракетами, 9 з яких балістичні. Посилання на сайт Українська Жіноча Варта
Дрон вбив коней
Шарудливий дрон над нами
люди коні мить і точка
біль пронизує без тями
на землі в крові сорочка
забирають саме цінне
голос подих серце мʼязи
наша ненависть незмінна
до нудоти до відрази.
Детальніше
Читаючи новини після чергового обстрілу, моє серце заніміло. Я люблю тварин, а коні для мене — це щось величне та красиве. Замість життя я бачу фото коней у крові. Просто тому що у сусідній країні немає серця і вони вбивають усе живе.
Довідка: 7 вересня 2025 року росія завдала комбінованої атаки по містах України із застосуванням 810 ударних безпілотників, а також 13 балістичних і крилатих ракет; російські дрони поцілили у кінний клуб на Київщині, 7 тварин загинуло. Сайт ПОДРОБИЦІ
Мати накрила тілом дитину
Відкритії думи надії на краще
жаль дива не сталось вчора
коли F-16 злетіли у хащі
протер ти піт зі чола
молилися люди затихли тварини
очікуючи вибуховість вітрин
мати накрила тілом дитину
на небі плюс ангел один.
Детальніше
Історія, яка вразила мене навесні, сформувалась у вірш восени. У мене немає дітей і я чітко пам’ятаю власне бажання обміняти моє життя на життя жінки, яка загинула накривши тілом свою дитину. У восьми рядках поєдналися надії на сучасні літаки, страх очікування обстрілу та любов матері до дитини. Це можна назвати подвигом, але насправді це і є найвища форма любові.
Довідка: У ніч на 18 травня 2025, росія завдала масованого удару дронами по Київщині. Внаслідок обстрілу у місті Васильків Обухівського району загинула 27-річна жінка, яка під час вибуху прикрила собою чотирирічного сина. Дитина вижила, але отримала уламкове поранення в обличчя. Памʼятка у Instagram
Портрет
Тримаєм біль поміж очей
виразний спазм у грудях
забути крики всіх ночей
включити світло в людях
все важче дихати й радіти
трагедії ростуть мов хвощ
портрет батьків цілують діти
тих хто тепер у центрі площ.
Детальніше
Цей вірш — про сучасне обличчя України, де меморіали на площах стали частиною повсякденного маршруту на роботу, до школи, у лікарню. Це нагадування про ціну існування та про те, що для багатьох дітей центральна площа міста стала єдиним місцем зустрічі з батьком чи мамою.
Довідка: Станом на 2025 рік центральні площі міст — від Майдану Незалежності у Києві до невеликих містечок — заповнені портретами та прапорцями з іменами загиблих. Тільки Стіна Пам’яті біля Михайлівського Золотоверхого собору у Києві, яка до 2022 року налічувала близько 4500 світлин, зросла вдвічі. Суспільне новини
Попіл
Губи на вітру німіли
з гучномовця вий сирен
деякі із нас згоріли
ми не знаєм всіх імен
впродовж клятої війни
били по містах щосили
людським попелом вони
землю ковдрою накрили.
Детальніше
Вірш «Попіл» — один із перших моїх віршів про цю війну. Він стане ще страшнішим, коли ми дізнаємося остаточну статистику загиблих у вогні від атак дронів та ракет. Історія подружжя, яке згоріло у власному будинку, залишила в мені глибокий слід. Це страшно, але я б хотіла померти в один день із коханою людиною.
Довідка: У ніч на 26 лютого 2025 року російський безпілотник влучив у будинок хірурга Павла Іванчова та журналістки Тетяни Кулик у селі Крюківщина поблизу Києва. Внаслідок атаки та пожежі подружжя загинуло. BBC news
Героїчний
Пошепки сказав кохаю
ти пішов закривши двері
кожну мить тебе чекаю
плачуть сльози на папері
у моїх думках ти вічний
ніби космос тут і всюди
мій мужчина героїчний
ти помер щоб жили люди.
Детальніше
Цей вірш — про усвідомлення ціни нашого «сьогодні». Коли за кожним врятованим життям стоїть чиєсь останнє «кохаю», сказане пошепки перед виходом з дому. Це про перетворення особистої втрати на живу пам’ять, яка не вмирає.
Довідка: TAPS Ukraine реалізує проект «Алея Живої Пам’яті». Це ініціатива, де на честь загиблих захисників висаджують іменні дерева. Такий підхід допомагає родинам загиблих трансформувати біль у памʼять через живе коріння та листя. Кожне дерево має QR-код, за яким можна прочитати історію героя. Сайт ТАПС
Кохаймося без тями
Ще одна кривава ніч
пахне кавою та димом
нас вбивають без облич
нелюди що під режимом
ріже лезом сподівання
бо палають школи й храми
в нас залишилось кохання
тож кохаймося без тями.
Детальніше
Цей вірш був написаний після ще однієї безсонної ночі, під час обстрілів України. Це мій маніфест і спроба знайти сенс там, де слів для підтримки вже бракує. Я вірю, що саме кохання у всіх його проявах (до дітей, партнерів, друзів, свого дому чи навіть культури) є тим, що мотивує жити далі. Заклик «кохаймося» має подвійний сенс: емоційний та фізичний. Свідомий вибір залишатися живими попри все. Нас вбивають, а ми кохаймося без тями.
Довідка: За даними Повітряних сил ЗСУ у ніч проти 22 жовтня росія завдала комбінованого удару по території України. Було зафіксовано 405 дронів і 28 ракет. Матеріал з Вікіпедії тут