“They Kill Us, and We Love”

Наративна воєнна поезія — де кожен вірш виріс із документованого факту з посиланням на джерело. Я пишу про сучасність, але чомусь виходять архаїзми. Мабуть тому, що хтось підказує.

Моя прабабуся пережила свою війну і тепер вона нашіптує мені про нашу, а я записую. Щоб через 50 років діти знали правду: «Живим свою ракету не почуєш», «Дрон вбив коней», «Мати накрила тілом дитину», «Ми ціль»…

Прабабуся вже знає чим усе закінчується. Я ще ні.

We Are the Target

Закриваємо очі на видих
winged ones hum overhead
explosion after explosion, loud
doors fly out in the room 

brain tears apart from pain
sensation like prickly salt
toys in blood on the floor
ми сьогодні знову їх ціль.

Детальніше

“We Are the Target” – a thought that pulses in your head during every attack. The feeling that we’re in a shooting range where the enemy has set up a hunt for everything alive. They treacherously kill at night those who sleep in their beds. Toys in blood are not a poetic image but a terrible fact, preserved in photographs and videos from Ukrainian homes.

Note: It is impossible to determine the exact number of affected children due to active hostilities and the temporary occupation of part of the territory of Ukraine. Link to the website "Children of War"

Moment of Silence

Годинник стоп глибокий вдіх
heads bowed in prayer
rainbow of joys on pause
for all who were and are in battle

a minute with no colors
from young to old – everyone here
for those who chose the harsh fight
щоб не вдягли на нас хомут.

Детальніше

This poem is about collective silence that unites the country. The image of the “yoke” is woven into the history of the Ukrainian people as a symbol of serfdom. A nationwide minute of silence. Honoring all those thanks to whom Ukraine continues to breathe.

Note: Every day at 9:00 in Ukraine, there is a minute of silence to honor the memory of those who died as a result of the armed aggression of the russian federation. Reference to the Presidential Decree of March 16, 2022.

Evacuation

Потяг пограбованих сердець
rolls into the unknown, frightening
everyone like corpses from suffocation
we squint our eyes and hands gratefully

needles stick out in every head
stopping the roar of thoughts
we breathe while still alive
is this a journey or exile? 

Детальніше

A poem-memory about March 2022. A suffocating train departing from a Kyiv platform. People sitting for hours on the floor in the aisles, and a silence you’re afraid to break. Back then, no one knew the answers to the main questions: where are we going, when will we arrive, and will we arrive at all? It was a physical sensation of exile from one’s own life.

Note: In the first 8 days of russia’s full-scale invasion of Ukraine, Ukrainian Railways evacuated over 1 million citizens from hot spots. “Our evacuation train was shot at” – memories of a film director from Irpin. Olha Hdulia escaped from Irpin with one backpack and two cats after 10 days under shelling. Like thousands of Irpin residents, she left the city across the destroyed Romanivsky Bridge, now called “the bridge of life”. Link to the interview "Voices of War"

Blackout

У пітьмі я побачу тебе і прилину
in a time where hands and lips are bound
the sky reeks of gasoline
wounded people in unbreakable cities

hug me tighter freeze and don’t move
senseless words like intoxication
grimy bodies of souls in love
в час де любов єдине спасіння.

Детальніше

The sound of generators and the smell of gasoline have become an inseparable part of our lives. Electricity, water, and heating outages are an exhausting ordeal, especially in winter. In this poem, I don’t romanticize the blackout – it’s an attempt to comfort, to remind that we have each other. Even when there’s no way to wash or heat the home, our hearts remain the main source of light.

Note: Внаслідок масованих ракетних атак росії на енергетичну інфраструктуру України, у більшості регіонів запроваджуються тривалі графіки відключень світла. Удари по критичній інфраструктурі України — воєнний злочин, скоєний російськими військовими під час повномасштабного військового вторгнення в Україну, щоб примусити вище українське політичне керівництво піти на переговори з кремлівським режимом на вигідних для останнього умовах. Wikipedia

Tribute

У відчаї розхристані тіла
we scream in whispers into the whirlwind
when the enemy’s soul is rotten
essence craves the taste of evil

we’ll set the stars ablaze with love in the sky
ready to pay the tribute in silver
not avengers not knights not sick
ми хочемо кохати мріяти і жити.

Детальніше

History once again puts us before a medieval choice: pay the enemy a tribute with lands and resources – or be destroyed. Ukraine is demanded to give up mineral resources and territories for the right to simply exist. But human life cannot be a bargaining chip. This symbolic poem is about how Ukrainians are not avengers by nature and don’t seek what belongs to others. We are people who want, above all, to love, to dream, and to live on our own land.

Note: According to international analysts, the value of mineral resources in temporarily occupied territories exceeds 12 trillion dollars. The occupation of southern regions – Kherson and Odesa oblasts – is the aggressor’s strategic goal to completely cut Ukraine off from the sea and its export capabilities. It is precisely these resources and territories that are the tribute russia attempts to extract in exchange for stopping the killings. The Washington Post

Dancing in the Clouds

Коли з рани під дією зливи
like a flower in the rain
everything vulnerable cries out like the sea
I hold my phone close to my heart

you’re silent but I hear you
the distance between us is only smoke
I’m dancing with you in the clouds 
саме так як колись із живим.

Детальніше

‘Він казав, що кохає мене більше за’: історія дружини загиблого військового з Одещини. Я прочитала їхню історію 6 вересня 2025 року і відчула її цим віршем. Море, телефонні повідомлення без відповіді, татуювання з фразою «більше за життя»…

Note: Валерія родом із Луганщини, в Одесі вона зустріла своє кохання — Івана. Через три дні після їхнього знайомства розпочалася повномасштабна війна і чоловік пішов до лав ЗСУ. У жовтні 2022 року пара одружилася, але в липні 2025 року Іван загинув. Article in Suspilne Odesa

Collective Coffee

Скорий звук пронизує тишу
offering a necklace of tragedies 
people huddle in corners like mice
every explosion feels personal

we choose between running and waiting 
hoping for a morning smile
again at night we count our losses
разом каву пʼємо́ на світанку.

Детальніше

Coffee has become one of the essential attributes of this war. In the morning after massive attacks, we drink it, fighting off drowsiness and exhaustion. People gather together to help affected neighbors, search for animals that fled frightened by explosions, extinguish fires, clear rubble from destroyed homes. Shared coffee at dawn is about surviving another night.

Note: В ніч на 22 жовтня росія атакувала Київ балістикою та дронами. За даними Повітряних сил ЗСУ, було завдано комбінованого удару по території України із застосуванням ударних БпЛА, ракет повітряного та наземного базування. Загалом радіотехнічними військами Повітряних Сил виявлено та здійснено супровід 405 дронів і 28 ракет. Article in Suspilne Kyiv

You Won’t Hear the Missile Meant for You

Вистояли стіни й ми за ними
we hugged like cornflowers one last time
on repeat with nightly spasms
“God help us” like an incantation

in the hallway back to back
when thoughts choke and you castrate fear
there’s a cruel truth of war
живим — свою ракету не почуєш.

Детальніше

Ще одна ніч у коридорі. У цьому вірші я використовую «волошково» — слово, яке зашите в українському культурному коді. Обійматись волошково означає відчувати спокій, теплий вітер у волоссі та ніжну любов посеред поля квітучих волошок. На жаль, війна змушує нас вивчати інші коди — технічні. Фраза «Живим свою ракету не почуєш» містить жорсткий факт: якщо ти чуєш звук ракети, що пролітає повз, значить сьогодні біда прийде в інший дім.

Note: On the night of October 30, russia attacked Ukrainian territory with 653 strike UAVs of various types and 52 missiles, 9 of which were ballistic. Ukrainian Women’s Guard

A Drone Killed the Horses

Шарудливий дрон над нами
people horses gone in a flash
pain pierces without consciousness
on the ground a shirt in blood

they take what’s most precious
voice breath heart muscles
our hatred is unchanging
до нудоти до відрази.

Детальніше

Reading the news after another shelling, my heart went numb. I love animals, and horses to me are something majestic and beautiful. Instead of life, I see photos of horses in blood. Simply because the neighboring country has no heart and they kill everything alive.

Note: On September 7, 2025, russia launched a combined attack on Ukrainian cities using 810 strike drones, as well as 13 ballistic and cruise missiles; russian drones hit an equestrian club in Kyiv region, killing 7 animals. Site Podrobnosti

A Mother Shielded Her Child

Відкритії думи надії на краще
grief that no miracle came yesterday
when F-16s took off into the thicket
you wiped the sweat from your brow
 
people prayed animals went silent
waiting for storefront explosions
a mother shielded her child
на небі плюс ангел один.

Детальніше

A story that struck me in spring took shape as a poem in autumn. I have no children, and I clearly remember my own desire to trade my life for the life of the woman who died shielding her child with her body. Eight lines combine hopes for modern aircraft, the fear of waiting for shelling, and a mother’s love for her child. This can be called heroism, but in truth, it is the highest form of love.

Note: У ніч на 18 травня 2025, росія завдала масованого удару дронами по Київщині. Внаслідок обстрілу у місті Васильків Обухівського району загинула 27-річна жінка, яка під час вибуху прикрила собою чотирирічного сина. Дитина вижила, але отримала уламкове поранення в обличчя. Instagram

Portrait

Тримаєм біль поміж очей
a sharp spasm in our chests 
to forget the screams of every night
to turn the light on in people

it gets harder to breathe and rejoice
tragedies grow like weeds
children kiss their parents’ portraits
тих хто тепер у центрі площ.

Детальніше

Цей вірш — про сучасне обличчя України, де меморіали на площах стали частиною повсякденного маршруту на роботу, до школи, у лікарню. Це нагадування про ціну існування та про те, що для багатьох дітей центральна площа міста стала єдиним місцем зустрічі з батьком чи мамою.

Note: As of 2025, central squares of cities – from Maidan Nezalezhnosti in Kyiv to small towns – are filled with portraits and flags bearing the names of the fallen. The Memory Wall alone near St. Michael’s Golden-Domed Monastery in Kyiv, which before 2022 had about 4,500 photographs, has doubled in size. Suspilne Media

Ashes

Губи на вітру німіли
sirens wailing from speakers
some of us burned alive
we don’t know all their names 

throughout this cursed war 
they struck cities with all their might
with human ashes they
землю ковдрою накрили.

Детальніше

The poem “Ashes” is one of my first poems about this war. It will become even more terrifying when we learn the final statistics of those who died in fires from drone and missile attacks. The story of a couple who burned in their own home left a deep mark on me. It’s terrible, but I would want to die on the same day as the person I love.

Note: On the night of February 26, 2025, a russian drone hit the home of surgeon Pavlo Ivanchov and journalist Tetiana Kulyk in the village of Kriukivshchyna near Kyiv. As a result of the attack and fire, the couple died. BBC news

Hero

Пошепки сказав кохаю
then left, closing the door
every moment I wait for you
tears cry on paper

you live forever in my mind
like the cosmos here and everywhere
my hero
ти помер щоб жили люди.

Детальніше

This poem is about recognizing the price of our “today.” When behind every saved life stands someone’s last “I love you,” whispered before leaving home. It’s about transforming personal loss into living memory that doesn’t die.

Note: TAPS Ukraine implements the “Alley of Living Memory” project. This initiative plants named trees in honor of fallen defenders. This approach helps families of the fallen transform pain into memory through living roots and leaves. Each tree has a QR code where you can read the hero’s story. TAPS

Let Us Love

Ще одна кривава ніч 
smells of coffee and smoke
they kill us faceless
non-humans under a regime

hope cuts like a blade 
as schools and churches burn
we still have love 
тож кохаймося без тями.

Детальніше

Цей вірш був написаний після ще однієї безсонної ночі, під час обстрілів України. Це мій маніфест і спроба знайти сенс там, де слів для підтримки вже бракує. Я вірю, що саме кохання у всіх його проявах (до дітей, партнерів, друзів, свого дому чи навіть культури) є тим, що мотивує жити далі. Заклик «кохаймося» має подвійний сенс: емоційний та фізичний. Свідомий вибір залишатися живими попри все. Нас вбивають, а ми кохаймося без тями.

Note: According to the Air Force of Ukraine, on the night of October 22, russia launched a combined strike on Ukrainian territory. A total of 405 drones and 28 missiles were recorded. Article Wikipedia